Ігри-вправи на розвиток уваги

Будь уважним

Діти стоять у колоні одне за одним. У кожної дитини в руках прапорець. За першим сигналом вихователя діти бігають по залу, оббігаючи різні предмети, за другим сигналом перестрибують через предмети. Вихователь називає когось по імені, дитина піднімає прапорець, не припиняючи бігу, та опускає прапорець; потім вихователь називає ім'я іншого дитини, який в свою чергу, піднімає прапорець.

У кого більше

По всьому залу розкладені різні предмети (кеглі, кубики, м'ячі, обручі). Діти бігають врозтіч по залу, не зачіпаючи предмети і не наштовхуючись один на одного. За сигналом вихователя швидко збирають предмети. Виграє той, хто зібрав більше предметів.

Варіант 1. Зібрати якомога більше будь-яких предметів.

Варіант 2. Зібрати якомога більше кубиків будь-якого кольору.

Варіант 3. Зібрати якомога більше кубиків одного кольору.

Варіант 4. Зібрати якомога більше кубиків (трійками, парами, за кольором).

Не помилися

По колу розставлені кольорові кеглі. За ними діти встають. За командою вихователя діти ходять, стрибають, бігають. За сигналом "кегля!" кожен повинен взяти кеглю свого кольору. Виграє той, хто першим зробить це правильно.

Знайди свій кубик

На підлозі розкладено кілька обручів (7-12). У кожному обручі варто дитина і лежить один кубик. За командою вихователя діти розбігаються по всьому залу. За сигналом "стоп!" швидко зупиняються і закривають очі. Вихователь у цей час змінює місцями кубики. По сигналу "Старт!" діти відкривають очі і кожен повинен добігти до обруча, де лежить його кубик, вскочити в нього, пролізти через нього і підняти обруч вгору.

Виграє той, хто першим правильно виконає завдання.

Слухай сигнал

Діти йдуть один за одним парами, взявшись за руки. За сигналом вихователя швидко опускають руки і продовжують йти поруч, не відстаючи і не переганяючи один одного. При повторному сигналі (свистке) знову беруться за руки і продовжують ходьбу.

Воротики

Діти розподіляються на пари, кожна пара йде одне за одним, не тримаючись за руки. За сигналом "Воротики!" діти зупиняються, беруться за руки і піднімають їх вгору. Остання пара опускає руки, пробігає під утвореними воротиками і стає попереду всіх. Діти відпускають руки вниз і продовжують ходьбу до наступного сигналу світлофора.

Швидко по місцях

Діти стоять у колоні по одному. За командою вихователя "На прогулянку!" розбігаються по всьому залу, беруть будь-які посібники та виконують з ними довільні рухи. По команді "Швидко по місцях!" кладуть посібники на те місце, де вони перебували, і повертаються на своє місце в колону.

Програє той, хто зайняв своє місце останнім у колоні.

Міняйтеся місцями

У центрі залу кладеться довгий шнур. Діти розподіляються на дві команди. Кожна займає свою половину майданчика. За сигналом вихователя "Біжи!" всі діти врозтіч бігають на своєму майданчику. За сигналом вихователя "Міняйтеся!" команди міняються місцями. Та команда, яка першою в повному складі перебіжить на іншу сторону, виграє.

Розвиваючі ігри для дитячої пам'яті

Пам'ять - процес складний, головним чином складається з сприйняття, зберігання і, коли необхідно, згадування інформації. Для дитини, яка вчиться, звичайно ж, важливо, наскільки повно він може запам'ятовувати підносили матеріал. Проблеми з навчанням часом можуть бути пов'язані зі слабким сприйняттям, але це не завжди означає, що у дитини погана пам'ять. Причин може бути багато, одним з важливих чинників є емоційний фон: дитина, постійно відчуває стреси, не може зосередитися на уроці, енергія йде в інший напрямок. Тому намагайтеся, щоб психологічний клімат в будинку був комфортним. Хоча розлади можуть бути пов'язані і з сварками з дітьми. Тут вже спостерігайте за ситуацією (якщо бачите, що з навчанням не ладиться).
У загальному і цілому пам'яті існує декілька видів (і навіть ці види поділяються на підвиди). Але основні: зорова, слухова і рухова пам'ять. Тут вже в кого який орган чуття найкраще розвинений, той вид пам'яті переважає. Треба сказати, що у дітей до 5 років переважає механічна пам'ять: тобто запам'ятовування йде без осмислення інформації, чисто механічно (ось тому багато розвиваючі методики ефективні саме до п'яти-шестирічного віку).
Також давно доведено, що запам'ятовування протікає набагато ефективніше, якщо супроводжується зоровими образами, або підключається асоціативний ряд. Наприклад, якщо дитині запропонувати запам'ятовування об'єкта (скажімо, годин), на які повішена табличка з назвою предмета, то дитина набагато швидше запам'ятає образ, а заодно і слово, яке називає цей образ. Грубо кажучи, йде прив'язка найменування до зоровому сприйняттю.
Вправи для тренування зорової пам'яті.
1. Для тренування зорової пам'яті можна проводити таку вправу. Викласти перед дитиною смугу з 3-4 картинок з геометричними фігурами. Нехай подивиться, як слід запам'ятає. Потім картинки закриваються і дитина повинна пригадати, в якій послідовності які фігури були викладені. Ускладнений варіант (для старших дітей): запропонувати розглянути фігуру з деякими доданими елементами. Наприклад, квадрат, всередині якого коло, а у колі - трикутник. Потім запропонуйте дитині відтворити (намалювати) показану зображення на аркуші паперу, не підглядаючи.
2. Схожу гру можна виконати і з іграшками. На столі розкласти кілька іграшок. Дати дитині запам'ятати їх розташування. Потім нехай він відвернеться, а ви приберете одну з них, або поміняєте місцями якісь дві. Повернувшись, дитина має відтворити первісне становище, або сказати, якого предмета не вистачає.
3. Також відмінним тренажером для зорової пам'яті є гра "Пехесо". Це набір картинок (нагадує гральні карти), кожна з яких має абсолютно схожу пару. Картинки тусуються, і викладаються верхньою стороною (з якої вони мають однакове оформлення) у кілька рядів. Потім відкриваються будь-які дві, дитина запам'ятовує їх і їх розташування. Карти знову перевертаються. Відкриваються інші дві, і так далі. Завдання дитини: якщо він побачив карту і пам'ятає, де лежить її пара, він відкриває ту карту, за припущенням є парою. Якщо пара збігається - вона вилучається з загальної кількості карток. Добре грати в цю гру 2-3 дітям, чи дорослого з дітьми. Виграє той, кому вдалося відкрити більша кількість однакових карт. (т. е згадати, де лежить друга пара відкритої карти). Ходи робляться по черзі.
Вправа для тренування асоціативного мислення.
Викладіть на столі картинки з різними фруктами, тваринами, комахами, загалом з якимись об'єктами. Далі проговаривате дитині слова, а його завдання-вибрати ту картинку, яка відповідає слову. Завдання можна ускладнити, називаючи не саме слово, а те що до нього може ставитися, тобто непрямі ознаки. Наприклад, замість слова кінь, ви можете імітувати її іржання, а дитина повинна буде визначити, яка тварина видає цей звук і знайти це тварина серед картинок.
Вправа для тренування логічної пам'яті.
Запропонуйте дитині видалити з ряду картинок ту, яка не відповідає логічному ряду. Наприклад, серед зображень тварин ви поклали картинку із зображенням комахи. Дитина повинна зрозуміти, що об'єднує всі картинки і яка не вписується в логічний ряд - її прибрати.
Гарні для тренування і логічні задачки (для молодших школярів):
З якою птахи треба скубти пір'я, щоб отримати ранок, день, вечір і ніч? (з качки)
Який острів скаржиться на свій маленький розмір? (Ямал)
З якої чашки не можна їсти? (порожній)
Що робив слон, коли прийшов на полі-він (щипав траву)
А і Б сиділи на трубі, А - впала,
Б - пропала, хто залишився на трубі? (на трубі І залишилася)
Черв'яки, буби, лобі-бей їхали на човні,
черв'яки, буби - потонули, хто залишився в човні?
(по лобі бей: отримай законний щигля в лоб)
Коли руки бувають займенником? (коли вони - ви-ми-ти)
Що знаходиться між столом і холодильником? (союз)
По небу летіли 2 крокодила в клітинку і один в смужку. Скільки всього їх було? (ніскільки: крокодили не літають і у смужку не бувають)
Вправа на запам'ятовування віршів.
Кращий спосіб запам'ятати вірш, це візуалізація образів, що виникають при читанні вірша. Візьміть шматок вірша рядки якого легко перевести в уявні образи. Коли дитина буде представляти дія або описувану картину, він легко запам'ятає і сам вірш.

Сенсорний розвиток

Сенсорний розвиток - це чуттєве сприйняття світу, іншими словами, сприйняття за допомогою органів чуття: зору, слуху, дотику, нюху. Особливе значення сенсорне сприйняття має для дітей до 3-х років, оскільки вони знайомляться із світом саме через органи почуттів (почуття також задіяні в естетичному розвитку).
Сенсорний розвиток відбувається шляхом впізнавання форми, величини, кольору, запаху предмета. Щоб зрозуміти, що з себе представляє предмет, дитині обов'язково треба його помацати і переконатися, шорсткий він або гладкий. У випадку з фруктами або овочами - гіркий або солодкий. Наприклад, якщо дитина пробує несозревшую ягоду і відчуває, що вона кисла, то сенс слова "не поспіла" йому стане більш зрозумілий, особливо якщо він порівняє її зі смаком стиглої ягоди. Щоб зрозуміти, що скло крихке, як це не дивно звучить, але дитині потрібно побачити своїми очима, як розбивається скляний предмет (гуртка, наприклад). Інакше криків батьків: "Не чіпай - розіб'єш!" - немає сенсу.
Досвідчений шлях дуже збагачує уявлення про світ. Причому примітивне порівняння тонкий-товстий, гладкий - шорсткий, великий - маленький і т. д. - це тільки фундамент. Початкові поняття потрібні для більш детальних висновків. Наприклад, якщо яблуко червоне - значить стигле, або якщо на вулиці темно - означає ніч і пр. Іншими словами, сенсорне сприйняття допомагає уточнювати властивості об'єктів або явищ. Це допомагає дитині робити певні висновки і діяти у відповідності з ними.
Ігри для сенсорного розвитку пов'язані з визначенням властивостей різних предметів. Для засвоєння величини хороший тренажер - конусна пірамідка. Покажіть дитині, як вона розуміється, зробіть акцент на тому, що кільця нанизуються в залежності від їх величини. Потім дайте дитині самому виконати ці дії. І в разі помилки, поясніть, чому саме це кільце не на своєму місці.
"Розклади кубики по кольорам" - теж корисна гра. Запропонуйте дитині (1,5 - 2 років) вибрати з великої кількості однакових за розміром кубиків ті, які одного кольору, і скласти їх в окрему коробку. Гру можна ускладнити, запропонувавши дитині розділити всі кубики на купки по квітам.
"Дражнилки" - гра на наслідування. Показуйте дитині різні гримаски: ось насуплені брови, от посмішка, ось вискалені зуби, от округлені очі, ось надуті щічки. Нехай повторює. Можна урізноманітнити завдання рухами: рубаємо сокирою (двома складеними долонями - рух вниз), пливемо брасом, зображуємо млин та інше. Як правило, така гра дуже подобається дітям.
"Згадай відчуття". Проводите по руці дитину різними предметами: пір'їнкою, іграшкою, рукавичкою і пр. Потім повторюйте дотику, але тільки при закритих очах. Завдання дитини згадати відчуття і назвати предмет, яким воно викликано.
"Вгадай овоч". В марлевий мішок покладіть різні овочі: картопля, цибуля, огірок, морква, помідор (можна також додати фрукти: яблуко, грушу, апельсин). Завдання дитини опустивши руку в мішок, намацати там один з плодів та на підставі тактильних відчуттів визначити, що за овоч або фрукт йому попався. Можна ускладнити завдання додаванням опису овоча, тобто дитина повинна перерахувати особливості даного коренеплоду або фрукта: гладкий (або шорсткий), круглий (або овальний), схожий на що.. і т. д.
"Вгадай, чия рука" - гра складна, вимагає дуже тонкого сприйняття. Для початку дитині потрібно помацати руку (або руки) мами, бабусі, тата, дідуся і запам'ятати, які їх руки навпомацки. Потім із закритими очима дитина повторює весь процес і при цьому намагається визначити, чиї це руки. Складніше проводити дану гру серед дітей, тому що дитячі руки по тактильним відчуттям схожі.

Розвиваючі ігри для дитячої уяви

Уява - це дуже важлива сторона життя дитини. З допомогою його народжуються нові образи та ідеї для ігор. Уява також допомагає проявити творчість в прикладному вигляді. Спираючись на свої фантазії, дитина малює або ліпить щось нове.
Через уяву діти вирішують для себе багато питань, проживають ситуації, подолати які їм складно. Наприклад, страхи часто виявляються в грі з негативними персонажами. Тікаючи від "Бабая" або "Баби Яги", дитина як би "переступає" через бар'єр негативних емоцій.
Гра фантазії також допомагає уявити сюжет, коли вихователь або мама читають казку. Картинки лише дають поштовх для вільного течії в думках цілої історії. Взагалі творче начало дає можливість з частини домалювати ціле, причому з'явився образ не обов'язково повинен збігатися з чином реальним.
Значення развистости уяви має величезне значення для розвитку дитини. Старші діти не просто фантазують, вони створюють свою мрію, а саме через мрію людина одержує сенс життя, прагнення до досягнення висот і стає щасливою, приходячи до бажаних (а на першому етапі просто уявним) результатами. Не варто забувати, що всі великі досягнення в самому початку були ні чим іншим, як фантазією, чином у думках людини. Тому батькам слід приділити достатньо уваги для розвитку уяви дитини, адже згодом воно може вплинути на долю і щастя маленького громадянина.
Ігри для розвитку уяви.
"Придумай фігуру". Дитині дається набір геометричних фігур: трикутників, кіл, квадратів, з яких пропонується скласти наприклад образ тварини чи людини.
"Придумай історію". Дитині пропонується придумати історію, дивлячись на картинки із зображенням одних і тих же персонажів, взаємодіючих між собою. Грубо кажучи, за коміксами зробити розповідь.
"Розфарбуй шаблон ". Дайте дитині шаблон (контур) тварини чи людини, нехай пофантазирует над його розфарбуванням.
"Закінчи малюнок ". Завдання дитини домислити розпочатий образ. Тобто йому дається картинка з зображенням окремих деталей, потрібно довести образ до логічного завершення.
"Що там заховано ". Ведучий бере картину і закриває основну частину, залишивши для огляду лише маленький фрагмент. Завдання дітей зрозуміти, що там за прихованою частиною або домалювати образ подумки. Коли варіанти озвучені, можна і подивитися, що ж там було насправді.

Розвиваючі ігри для дитячого уваги

У дітей першого року життя увагу - мимовільний процес. Тобто вони легко відволікаються на будь-які звуки, барвисті предмети, одним словом, увагу провокується зовнішніми подразниками. І чим старше стає дитина, тим довше він може утримувати увагу на одному об'єкті. Наприклад, набуваючи навички ходьби, вдосконалюючи хапальний рефлекс, дитина приділяє залучає його предмету все більше часу. Але все ж дуже швидко переключається на відволікаючі моменти.
Не останню роль у формуванні довільної уваги мають дорослі. Чим більше приваблюють дитину, тим довше він буде слухати запропонованої інформації. У дошкільника 4-5 років увага формується головним чином за допомогою гри. Саме грі діти цього віку все частіше присвячують свій час. Вони довго можуть грати, але все ж реагують на будь-якого входить в кімнату. Старший дошкільник вже більш усвідомлено управляє увагою, утримуючи його одночасно на 2-3 предмети.
Важливо допомагати дитині розвивати ці навички, інакше в школі новоспеченому учневі важко контролювати одночасно зосередженість на предметі, поставу, правильне розташування зошити і т. д.
Ігри для розвитку уваги.
"Ніс-підлога-стеля". Ведучий пропонує дітям пограти, при цьому не піддаватися на провокацію. Він буде вимовляти слова: "ніс", "стать", "стеля", а показувати або на вірний, або на невірний об'єкт. Наприклад, називає ніс, а показує на стелю. Діти ж повинні теж показувати пальцем, але тільки на той об'єкт, який промовляється. Їх завдання - бути зосередженими на званому слові і показати у вірному напрямку.
"Знайди правильну дорогу ". Це гра по картинках, де зазвичай з одного боку намальований, наприклад, заєць, а з іншого - білка. Допоможи зайчику добігти до білочки, при цьому дорога сильно плутається, потрібно постійно утримувати увагу на те, куди зігнулась вірна лінія.
"Вірно-невірно". Ведучий говорить фразу, якщо логічно вона вірна, діти плескають у долоні, якщо суперечить дійсності - тупотять. Гра на увагу. Наприклад, ведучий говорить: "Груші ростуть на березі" (ця фраза невірна, тому діти повинні топати). А на фразу: "Взимку йде сніг" - повинні плескати, бо вислів вірне.
"Повтори рух ". Ведучий обумовлює умова гри: він буде показувати рухи, які діти повинні за ним повторювати, крім одного, наприклад, піднімати руку - не можна. Діти повинні уважно стежити за тим, яке зараз буде рух, щоб вчасно зреагувати.
"Обведи картинку ". Зображення, що складається з точок потрібно намалювати, з'єднуючи лінією точки, кожна з яких має порядковий номер. Тобто потрібно рухатися від точки під номером 1 до наступним. У результаті повинно вийти зображення, наприклад, кораблика.
"Хто стояв у чергу ". Поставте в одну лінію декілька іграшок. Нехай дитина уважно запам'ятає кожну іграшку та її розміщення (хто за ким). Попросіть дитину відвернутися, а в цей час поміняйте 2 іграшки місцями. Дитина повинна визначити, що змінилося. Схожий варіант можна застосувати до ляльок. Взяти двох ляльок, одягнених у різний одяг, і замінити деякі предмети одягу, скажімо, поміняти місцями чепчики або фартухи. Що ж змінилося в образі - про це запитайте у дитини.

Розвиваюча гра "Закрий!".

Перед малюком необхідно поставити кілька банок з закритими кришками (кришки повинні закручуватися). Банки повинні бути різного розміру, а кришки до них різного кольору. Запропонуйте дитині відкрити всі баночки, а потім нехай малюк підбере необхідну кришку до відповідної баночці і закрутить її.

Гра на розвиток відчуття дотику.

Всім відомо, що маленькі діти пізнають світ "на дотик" і "на смак". Тому, для всебічного розвитку дитини йому необхідно в процесі гри пропонувати різні предмети, які розрізняються по своїй структурі. Існує багато готових іграшок з різними наповнювачами і ефектами шурхоту, а вам я пропоную зробити їх самостійно. Для цього, потрібно зшити кілька мішечків і кожен з них чимось наповнити, наприклад, целофановий пакет або папір, що при натисканні будуть видавати ефект шурхоту, так само наповнюємо інші мішечки крупою (горох, рис) і т. д. Ретельно все мішечки зашиваємо, щоб нічого з них не випадало і малюк випадково не взяв у рот. Граючи, малюк з задоволення смикає такий мішечок, і одночасно вчиться пізнавати, що не все в цьому світі має однакову структуру.

Гра на розвиток зорового і слухового уваги.

Для цієї гри необхідна дзвінка і яскраве брязкальце. Потрясіть іграшкою, щоб малюк звернув на неї увагу, а потім відведіть брязкальце в бік і знову потрусить, дитина повинна повернути голову убік звуку і знайти її поглядом. Так повторюйте кілька разів. Обов'язково хваліть свого малюка за його маленькі успіхи.
Ця гра так само сприяє зміцненню очних м'язів, що є профілактикою косоокості у малюків.

Гра "Баран бух!"

Дуже улюблена гра у малюків. Дорослий бере дитину на руки і вимовляє слова: "Баран, баран бух!". Але слові "бух" потрібно своїм лобом доторкнутися до лобика дитини. Вже з 5-6 місяців малюк сам на слово "бух" нахиляють свою голівку, щоб стукнутися лобом з дорослим, який з ним грає в цю гру.

Розвиваюча гра на вивчення частин тіла.

У цю гру можна грати в будь-який час, під час масажу, сповивання, просто під час неспання. Називайте і показуйте частини тіла у малюка, наприклад, "А де вушко у Сашка? А ось вушко у Сашеньки!" і т. д.

Розвиваюча гра "Хто як говорить?"

Ви називаєте малюкові тварина і який звук вона видає. Коли дитина постарше, то ви ставите йому питання: "А як каже кішечка?", а дитина вам повинен відповісти сам.
кішка: мяу-мяу;
собака: ав-ав;
корова: му-у-у;
коза: ме-е-е;
овечка: бе-е-е;
гусак: га-га-га-га;
курча: пі-пі-пі-пі;
машина: бі-бі;
поїзд: ту-ту;
літак: у-у-у;
курочка: ко-ко-ко-ко;
сопілочка: ду-ду-ду.

Розвиваюча гра «Прищіпки».

Напевно в кожному будинку знайдуться білизняні прищіпки. Це теж відмінний тренажер для маленьких пальчиків. Спочатку нехай дитина намагається прищепливать їх до чогось плоскому, наприклад, до картонці або широкій лінійці. А з часом ускладните завдання: попросіть малюка закріплювати прищіпки на натягнутій мотузці. Щоб дитині було цікавіше, виріжте з картону спеціальні заготовки силуети ялинки, їжачка або сонечка. Тоді малюкові буде набагато цікавіше чіпляти ялинці і їжачку «голки» з прищіпок, а сонечку «промінчики».

Консультація для батьків

«Екологічне виховання дітей у сім'ї»

Екологія - це наука, і виникла вона від слова ойкас - будинок, житло, місце мешкання. Це все живе, що нас оточує, ми дихаємо, чим ми живемо. Їх дошкільної педагогіки з'являлося нове напрям виховання - екологічне виховання.

З перших років життя у дітей формулюється початок екологічної культури. Діти бачать будинку, як мама доглядає за квітами, кішкою або собакою. Вони самі тягнуться до всього живого, їм хочеться погладити тварину і помилуватися красивими квітами.

Підростаючи, діти дізнаються, що кожна істота має свій «будинок», в якому є все для його життя. Екологічне виховання - це і є пізнання живого, що оточує дитину, в своєму середовищі, і наше головне завдання, навчити їх охороняти і берегти те, що вони бачать. Потрібно доступно пояснити дитині, що ламати гілку дерева не можна, особливо взимку. Зверніть увагу дитини на красу, які вони гарні в інеї. Взимку вони сплять і у них тільки ми захисники.

Потрібно коріння вкрити снігом, пояснюючи, що ми допомагаємо їм вижити узимку. Буваючи з дітьми взимку в лісі, зверніть увагу на тишу в лісі, її красу і як добре дихається в лісі.

Навесні природа змінюється, і ми радіємо кожній травинці і новим листочком. Починається робота на дачі і діти допомагають вам нехай зовсім мало, але вони тягнуться до цього, бачачи, як цим займаєтеся ви. У дачних масивів є ліс, ви буваєте там з дітьми. Ми всі тягнемося до природі, щоб відпочити, подихати свіжим повітрям, послухати дзюрчання струмочка. Ми дорослі збираємо квіти, лікарські трави, нарвете лише стільки, скільки вам потрібно, і намагайтеся не рвати з корінням.

Збираючи у лісі гриби і ягоди, беріть тільки ті, які ви знаєте, а інші не чіпайте. Вони потрібні тваринам, вони ними живляться і лікуються. Як, наприклад, гриб мухомор, він такий гарний, помилуйтеся їм, але не чіпайте його, прийде лось і він йому знадобиться для лікування. Щоб гриби не зникали у нашого лісу, не порушуйте грибницю, поясніть дітям, що гриби потрібно зрізати ножем, тут виросте новий гриб.

Діти часто надходять жорстоко з природою і в усьому цьому винні ми дорослі. Не змогли навчити бачити красиве і піклується про те, щоб все, що оточує нас, тільки радувало.

Нагодуй птахів, повісьте годівницю за вікном або на балконі. Дитина сама буде класти туди корм. Хочете порадувати дитину, заведіть йому папужок або щигля, черепаху або хом'ячка. Поясніть і навчіть, як правильно за ними доглядати і дитина буде щасливий. У багатьох дітей є мрія мати друга поруч, це кошеня чи цуценя. І якщо ви завели собі тварину вдома, не викидайте їх на вулицю, коли вони підростуть, вони адже тварини і довіряють людям. Побажання вам виховувати у дітей почуття жалю, вчить бачити красу навколишнього світу і це не пройде даром. Якщо дитина буде дбайливо ставиться до всього і берегти цей «будинок» -ваше виховання не пройде даром. Вони будуть уважні не тільки до навколишнього світу, але і до вас дорослим.

             ПРИМХИ ДІТЕЙ

 Рекомендації батькам

Буває так, що батьки іноді не в силі стримувати свої емоції, а це негативно впливає на розвиток дитини. Важливо, щоб психолог завчасно зміг надати батькам рекомендації щодо «незрозумілої» поведінки дитини. А отже, важливо ці рекомендації завжди мати напохваті.

Деякі батьки готові зізнатися в тому, що діти іноді просто зводять їх із розуму своєю поведін­кою. То вони кажуть «так», а вже за хвилину — «ні», то вперто повторюють «я сам» і наполягають на своїй незалежності, а потім із таким самим завзяттям відмовляються щось робити. Отак і точаться бурхливі баталії батьків і дітей, і нема тому, здається, краю.

Приборкуючи норовливого малюка, ми повинні неодмінно пам’ятати таке:

У жодному разі не слід сприймати незрозумілу, з погляду здорового глузду, поведінку дитини як особисту образу. Ви повинні пам’ятати, що ваша дитина поводиться так зовсім ненавмисно! Вона аж ніяк немає на меті перетворити ваше життя на страхіття або позбутися вас, бо ви поган батьки Головна мета дошкільника — перевірити наскільки непорушні правила поведінки, що йому нав’язують дорослі. Тому дитина підсві­домо йде на хитрість, відмовляючись коритися будь-яким вимогам батьків. Діти нічого не хочуть сприймати на віру, адже завдяки своїй недовір­ливості вони розвиваються емоційно, фізично й соціально. Така поведінка нормальна.

Поводячись несподівано, спонтанно, але начебто нещиро, дитина перевіряє своїх батьків, шукаючи відповіді на запитання: «А яке місце належить мені в навколишньому світі? Хто відповідає за мої дії? Якщо мама, як це було завжди, то чи потрібно мені контро­лювати своє життя?». Дорослі кілька разів на день пояснюють дитині, як їй слід поводитися, щоб бути в безпеці й жити в злагоді з іншими. Дитина вбирає цю інформацію, немов губка, але потім не знає, що з нею робити. Малюк спо­чатку провокує батьків на певну реакцію своїми «не хочу» й «не буду», а потім, залежно від цієї реакції, сортує адресовані вимоги на суворі й не суворі.

Турбуватися треба саме тим батькам, діти яких надто покірні й виконують будь-які вказівки, а вередливість — це нормаль­ний етап в розвитку дитини. Ця поведінка виникає тоді, коли малюк починає усвідомлювати свою окремість від батьків і вихователів, починає відчувати себе незалежним і здатним до само­стійних дій. Це відкриття, з одного боку, напов­нює дитину гордістю й радістю, а з іншого — породжує страх перед усім новим. Саме тому діти постійно балансують між «я сам» і «не буду».

Дошкільнята використовують примхи, щоб переконатися, наприклад, чи правильно вони зрозуміли мамині заборони. Це ж ми з вами знаємо, що на оббивці канапи малювати не можна, а трирічний малюк може подумати, що мама заборонила йому це робити лише тому, що була не в гуморі. Тому за кілька днів він знову спробує перетворити однотонну канапу на сму­гасту за допомогою фломастерів. Йому треба переконатися, чи справді так робити не слід. Мама, напевно, подумає, що малюк свідомо хоче роздратувати її. Та годі вам! У нього є важливіші турботи! Ваша дитина категорично відмовляється одягатися. Чому вона так робить?

Тому що перевіряє вимоги дорослих на міцність. Дитина намагається зрозуміти, чи справді ситуація змінилася, і тепер за її вдя­гання вранці повинна відповідати вона сама, а не мама, як раніше. Дошкільник відчуває, що від нього чекають якихось дій, але ніяк не може взяти ситуацію під контроль через свій вік. Зазвичай подібні суперечки тривають доти, доки малюк не переконається, що роби­ти потрібно саме так, як кажуть батьки, а не інакше. Важливо, щоб батьки були терплячі, налаштовувалися на переконання, а не на крик і покарання. Це непросто, але можливо, якщо дотримуватися деяких правил.

Правила й техніка спілкування з дитиною дошкільного віку

1. Дорослі повинні чітко визначити, яких пра­вил дитина повинна дотримуватися завжди й обов’язково, а які можна іноді й поруши­ти. А щоб малюкові було легше підкоритися, запропонуйте йому компроміс. Наприклад, якщо дитині дуже хочеться ліпити з пласти­ліну на килимі в спальні, розстеліть на ньому клейонку, або попросіть дитину погратися на кухні.
2. Не встановлюйте забагато лімітів. Інакше ви не лише придушите дитячу допитливість, а й змусите дитину розпочати боротьбу, у якій батьки зазвичай програють. Якщо дорослі скаржаться на те, що дитина занадто часто вередує, це означає, що дитина живе у світі тотальних заборон.
3. Якщо малюк на всяку вашу вказівку реагує, не замислюючись, словом «ні», звертайтеся до нього так, щоб він просто не зміг вам так від­повісти. Наприклад, замість того, щоб грізно сказати: «То ти будеш нарешті вдягатися?», краще запропонуйте «Давай я допоможу тобі вдягнутися», або запитайте: «Що ти хочеш одягнути — штани чи шорти?» Хороший спосіб пом’якшити негативне враження від заборон — висловлювати свої вимоги так, щоб вони не звучали категорично.
4. Допоможіть дитині дошкільного віку впо­ратися зі своїми почуттями. Вона ще занадто маленька, щоб увечері сказати «Я сьогодні дуже втомилася, бо в мене стрес». Замість цьо­го вона влаштує вам по дорозі з садка істерикучерез не куплену цукерку. Заспокойтемалюка такими словами: «Я знаю, що в у тебе був важкий день, тому зараз ми прийдемо додому і я придумаю тобі цікаву гру». Тоді дитина зрозуміє, що з нею відбувається, і не перевірятиме, чи так уже погано волати посеред магазина. Крім того, їй буде приємно, що ви уважні до її емоцій.
5. Будьте готові до несподіваних витівок свого малюка. Пам’ятайте, що дошкільник ще не вміє володіти собою так, як дорослі.

Будь-яка зміна обставин може викликати в нього бажання суперечити вам. Подібну реакцію може спровокувати напружена ситу­ація в сім’ї, наприклад, розлучення батьків або погіршення фінансового становища. Та й від власних проблем у вигляді мокрих штанців або переведення із однієї групи до іншої малюкові нікуди не дітися. Це відбувається тоді, коли дитина невпевнена в собі, через втрату контр­олю над собою й над ситуацією, а зовсім не тому, що їй хочеться вередувати й псувати вам нерви.

Пам’ятайте, що виховання — це нелегка  праця. І небагато батьків може поводитися з дітьми день удень однаково. Ми періодично відчуваємо свою безпорадність перед примхами дітей дошкільного віку, і як результат зганяємо злість на них. Якщо ви втратили самовладання, найкращий вихід — вибачитися перед дитиною. І ви переконаєтеся, що вона охоче вас пробачить. Добре допомагає в критичних ситуаціях і почуття гумору. Не хвилюйтеся, рано чи пізно ваш малюк зрозуміє все, чого ви його навчили, і буде хорошою людиною. На все свій час!

Техніка спілкування дорослого з дитиною

Констатувальний опис

Дорослий пояснює дитині, що може трапитися, якщо вона зробить певний вчинок.

Наприклад: «Коли ти кинеш іграшку у вікно, воно може розбитися, й звідти подме холодний вітер. Тоді всім дітям і тобі буде холодно й незатишно»

Відтворення  дій

Дорослий повторює дії дитини. Наприклад: якщо дитина поклала ноги на стіл, дорослий діє так само, тобто теж кладе ноги на стіл. Звичайно, дитина зверне на це увагу й зробить зауваження дорослому. Так вона проаналізує і свій вчинок, зрозуміє, чому робити так не потрібно

Метод переконання

Дорослий переконливо пояснює дитині, як вона має поводитися в певній ситуації. Наприклад: «Якщо ти попросиш у Дмитрика вибачення, він товаришуватиме з тобою, і ви разом зможете малювати, гратися. А крім того, з тобою това­ришуватимуть не лише Дмитрик, а й інші діти»

Правдиві й відкриті відповіді

Дорослий чесно відповідає на запитання дитини. Наприклад: вона запитує: «Звідки беруться діти ?» Не варто заводити розповідь про лелеку або капусту, краще чесно відповісти, дати доступну дитині відповідь. Дорослим не слід комплексувати щодо цього приводу. Вони мають знати, що чесність у ставленні до дитини зумовлює згодом правдиве ставлення до них самих

Техніка нескінченних уточнень

Дорослий уточнює запитання, поставлене дитиною. Це своєрідне «напускання туману», якщо на це запитання справді важко відповісти, можна уточнити, яку саме розповідь хоче почути дитина. Наприклад: дитина запитує: «Звідки береться дощ? А ви в неї запитуєте: «А навіщо тобі це знати?» Дитина відповідає, що їй просто цікаво, а ви знову ставите запитання: «А як ти гадаєш, звідки береться дощ?»

Прямі й пробні запитання

У менталітеті українців є звичка завжди помічати недоліки у власних дітей і хороші риси — у чужих. Унаслідок цього породжується неправильне запитання: «Чому ти так зробив?» Але дитина не може відповісти, бо й дорослому це не завжди під силу. Тому правильно було б запитати: «Як сталося, що ти так зробив?» або: «Що спонукало тебе до цього вчинку?» У такому разі дитина не ототожнюватиме себе з негативним персонажем, а оцінить тільки конкретний вчинок. Такій легше буде визнати свою провину, оскільки становище не здаватиметься їй безвихідним

Методика «Пошепки»

Цю техніку часто застосовують самі діти в сюжетно-рольових іграх. Одна дитина шепоче іншій, що та має казати відповідно до ролі, що виконує. Тобто це своєрідне суфлерство. Наприклад: можна з дитиною порозмовляти на тему «Сім’я» або «Дитячий садочок», коли вона говори^—:, за себе голосно, а дорослий за вихователя — тихенько, підказуючи їй так, що вона має говорити за вихователем.

Перемовини

Дорослий проводить із дитиною перемовини, шукаючи альтернативні вирішення завдань. Досить ефективним методом є «контракт», який передбачає чітко визначені вимоги, які  дорослий обговорює з дитиною, а потім контролює їх дотримання. Наприклад: дитина просить новий велосипед. Батьки в такому разі ставлять перед нею вимоги: вона має прибирати у своїй кімнаті, бути ввічливою, не перебивати старших, коли ті розмовляють. І тільки за дотримання цих вимог дитина зможе отримати бажану річ. Проте, звичайно, є тонка межа між вседозволеністю, розпещеністю, байдужістю і черствістю. Зазвичай реакція батьків на дитяче не хочу» буває вкрай різною. «Так, ти зараз це отримаєш», або: А чого захотів!», чи «Я краще знаю, що тобі треба!». Хоча можна було б запитати, скажімо: «Яку ти хочеш іграшку?» Тобто запропонувати все, що є доступним за ціною, але дає дитині змогу зробити вибір. Або запитати «Чому ти це хочеш?», щоб дитина могла пояснити. Спробуйте у будь-якому знайти компроміс.

Ігри для розвитку мовлення

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури

намела метелиця.

Білим килимом (пісок)

під дерева стелиться.

Кімнату до свята

малі прибирали.

На стінах і вікнах

(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз

через поле, через ліс.

І (картоплю) у мішку

діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

 «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

Артикуляційна гімнастика

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів.

8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям

Норми і затримка мовного розвитку

Багатьох батьків турбує питання «Чи є у моєї дитини затримка мовного розвитку, адже вона говорить менше, ніж однолітки?» Однією з найважливіших проблем сучасної логопедії є раннє виявлення та попередження порушень мовленнєвого розвитку у дітей. Адже від своєчасно проведеної корекційної роботи, від усунення причин, що зумовлюють виникнення таких порушень, значною мірою залежить не лише розвиток мовлення, але й формування пізнавальної діяльності дитини, становлення її як особистості.

Уже від народження дитина збагачує пасивний словник, запам’ятовує слова, їх значення, розрізняє інтонацію. Пізніше розвивається активний словник – дитина вчиться відтворювати почуті звуки, слова, речення. Спочатку дитина просто повторює за дорослим, потім починає спілкуватися, тобто її слова, звуки носять змістовне навантаження. Наприклад, малюк 1-1,6  років за допомогою одного звука «а», вимовляючи його  з різною інтонацією, може запитати «Що це? Розкажи!»; виказати незадоволення «Не хочу»; здивування .

У віці від 1 до 1,5 років активний словник дітей, як правило, не розширюється, кількість слів майже не збільшується, але активно збагачується пасивний словник (слова, словосполучення запам’ятовуються надовго). В цей час не потрібно спонукати дитину до вимови нових слів.

Вченні узагальнили досвід  роботи з дітьми і виділили особливості розвитку мовлення у кожному віці. Розглянемо короткий, але дуже важливий для становлення мовлення період до 3-х років.

Пам’ятайте!Мовний запас дітей навіть одного віку є неоднорідним як в кількісному, так і в якісному плані. «Відхилення» від запропонованих норм на 1-2 місяці (випередження або відставання) теж являється нормою розвитку. Якщо ж дитина відстає відразу по декількох показниках, зовсім відсутні якісь навички, то потрібно звернутися до спеціаліста або підібрати вправи та розвиваючі ігри, займатися з дитиною регулярно.

Перший рік життя.

2 місяці.Вимовляє окремі звуки, перші спонтанні вокалізації, направлені до дорослого (частіше мамі).

3 місяці. З’являються експерименти з голосними звуками  гукання та гуління – «а-а-а», «е-е-е», «о-о-о»

4 місяці.Гуління перетворюється в рулади звуків, тобто один звук ніби – то перетікає в інший: «у-у-а-а-о».

5 місяців. Мелодійне гуління, випадковий лепет, додавання до голосних деяких приголосних звуків.

6 місяців. Удосконалюється випадковий лепет ( «да-да-да», «ма-ма-ма» ). Приголосні звуки зливаються з голосними, дитина починає імітувати звуки, які чує, веде з дорослим своєрідний діалог, одночасно прислуховуючись до його мови.

7 місяців. Лепет. Дитина розуміє смисл слів. Може на деякий час замовчати, щоб перевірити реакцію дорослого.

8 місяців. Лепет як мова, як спілкування. Дитина вчиться вимовляти звуки, імітує дорослих, не завжди розуміє значення, як ехо (ехолалія).

9 місяців.  Белькоче склади «ля», «ва». «та», «ба», «ка» (до 8 різних складів), з’являється чітке подвоєння складів: «ма-ма», «та-та» тощо.

10 місяців.Прислухається до мови дорослих, розуміє все більше слів, наслідує мову, у вимові з’являються нові склади, прості слова («на», «ав»).

11 місяців. Відтворення звуків. Кількість полегшених слів поступово збільшується. В одне й те ж слово дитина вкладає різний зміст, замінюючи  цілі речення.

12 місяців. За нормативними показниками  дитина вимовляє 5-10  слів, які вона співвідносить з певними предметами чи явищами. Почувши нове слово  повторює його. Розуміє більше 20 слів.

Повна відсутність лепету до 7 місяців або його затухання протягом 1-2 місяців з моменту виникнення може свідчити про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження мозкових центрів, які відповідають за формування мовлення.

Другий рік життя.

Стадія активного мовлення – автономне  мовлення. Дитина використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх із слів, які чує у дорослих. Починаючи з 1,5 років одним  словом дитина позначає цілий ряд предметів («ку» – купатися, курка; «па» – упав, палка, лопатка). Дитина ще не вміє узагальнювати. Наприклад: розуміє значення слів «стіл», «стілець», «диван», але при цьому не знає значення слова «меблі». Початок і закінчення періоду автономного мовлення пов’язаний з початком  і  закінченням  кризи 1- року  життя.  Якщо  дитина   затримується  на  цій  стадії   до 3-5 років, це свідчить про затримку психічного розвитку.В 2 роки дитина співвідносить знайомі слова з предметами зображеними на картинках (показує ведмедика, м’яч, сонечко та інш.)

Автономну мову змінює «телеграфна». Спочатку це односкладові сполучення, які  означають

зміст цілого речення. Дитина використовує слова, які означають предмети пов’язані з бажаннями та зацікавленістю. Враховуючи, що у кожної дитини в оточенні свій індивідуальний  набір таких предметів,  з якими вона часто зустрічається, грається, бачить то і набір слів у дітей різний. Це, як правило, іменники, спочатку жіночого, пізніше чоловічого роду, дієслова, прикметники в однині. Дитина може змінювати слова, використовуючи не тільки теперішній, але й минулий час дієслова, множину іменників. В 2 роки дитина вимовляє близько 100 слів.

Третій рік життя.

В мовленні дитини починає з’являтися проста фраза. Мовлення зв’язне. З’являються перші запитання («Що це?», «Де?»).

В мові ще багато граматичних помилок. Правильна звуковимова поєднується із спотвореною. Словниковий запас швидко збільшується. По досягненню 3-х років він складає 1000 -1500 слів!

Затримка мовлення після 3-х років згубно впливає не тільки на мовленнєві здібності, але й на  читання і письмо. Тобто, йде затримка психічного розвитку дитини.

Зверніть увагу, якщо розвиток дитини дуже відрізняється від вікових норм, обов’язково зверніться до спеціаліста ( логопеда, психолога) за допомогою. Раннє виявлення проблеми сприяє своєчасному проведенню корекційної роботи.